“Знаємо поіменно”

Проект

Знаємо поіменно

Нехай ніхто не половинить

 Твоїх земель не розтина,

Бо ти  єдина, Україно,

 Бо ти на всіх у нас одна.

  Сьогодні, діти ми з вами розпочнемо наш проект про тих, хто захищав і захищає свободу та незалежність нашої Батьківщини. Ми  з вами живемо в країні, де звучить солов’їна мелодійна мова,  де співають жайворонки, де цвіте червона калина, де є гори і ріки, і полонина. В нашім серці вона єдина-  це наша рідна Україна. Багато років вона, крізь терни, йшла до  свободи, незалежності й ніколи не ставала на коліна.

   За останній рік  Україна отримала чимало сумних дат календаря, бо загинуло багато синів-патріотів за те, щоб ми могли жити під мирним небом і не боятися ворожої кулі. Ніхто  не міг й подумати, що незабаром країна хоронитиме героїв «Небесної Сотні», а українці віч-на-віч зустрінуться зі страхіттями війни та кровопролиття.

   Ми є очевидцями перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, в розбудові держави ми змушені зупинитися, повернутися назад,  змінювати вже звичне…. Тільки бажання гордо заявити: « Я – українець» може об’єднати громадян нашої величезної країни в одне ціле.  Тому кожен із нас мусить дбати не про те, на кого рівнятися і до якої культури долучатися,  а насамперед про свою єдину країну, про порозуміння та злагоду на всіх її землях.

      Історія України…. Це  постійна боротьба за утвердження народності і нації, розбудови соборної незалежної демократичної держави. Мужніми борцями за вільне життя в Україні були не тільки наші предки,  а є й нинішнє покоління. Саме це  покоління ввійде в історію як борці за євроінтеграцію й учасники АТО!.

   Після перемоги Майдану країна повернула свій вектор розвитку на європейські цінності, давши відсіч антинародному президенту та його поплічникам, які намагалися стримати цей процес, нехтуючи вибором людей, гідних достойного життя. Але вороги не дрімали… Відбулася анексія Криму сусідньою «братньою»  республікою. І зараз, за активної підтримки уряду та президента РФ, відбуваються криваві події на Донбасі.

 17.12.2017року вийшла постанова Верховної Ради України

 « Про встановлення Дня українського добровольця»

      В нашому селі Іванів, немає добровольців, але є більше 50 чоловік які служили та служать  в зоні АТО.

      12 чоловік, які служать  навчалися в Ягуар в місті Калинівці ці, які постійно приймають участь в бойових діях, або знаходяться на перших рубежах нашої Батьківщини.

       Бійці « Ягуару» приймали активну участь у звільнені Харківської ОДА буквально за 20 хвилин будівля була звільнена від про російсько настроєних елементів.

        Не можливо обійти увагою тих бійців, яких рідні працюють в школі – інтернат:

Ящишин Сергій Степанович (Авдіївка) – брат Гаврилюк Оксани Степанівни;

Ящишин Дмитро Сергійович – племінник Гаврилюк Оксани Степанівни;

Волянський Віктор Вікторович – син Волянської Марини Сергіївни;

Гаврилюк Сергій Вікторович – син Гаврилюк Ніли Павлівни;

Бондар Сергій Павлович племінник Ольхової Надії Олексіївни;

Бондар Віталій В’ячеславович – син Бондар Тетяни Федорівни;

Веретинський Ігор Іванович – брат Вакули Наталі Іванівни;

Болюх Микола Анатольович – брат  Вакули Наталі Іванівни.

   Не тільки сини, племінники служать, але ідуть цілими сім’ями. Батько та син.

Ящишин Сергій Степанович – батько.

Ящишин Дмитро Сергійович – син.

Глушко Василь Петрович – батько.

Глушко Олександр Васильович – син .

   Педагоги та учні 5 класу ведуть пошукову роботу « Герої поруч» і запрошуємо переглянути презинтацію «Повертайтеся живими».

1.Які події відбуваються у фільмі?

2.Що таке АТО?

3.У якій країні відбувається війна?

4.Що це війна? Про що ви думаєте, що відчуваєте коли чуєте слово війна?

Війна – горе, біда, руйнація, голод, біль, жах, смерть.

4.А хто захищає нас, хто обороняє наш спокій, сон?

   Сьогодні, я хочу познайомити вас із двома друзями, які виросли на одній вулиці, вчилися в одному класі. Це Глушко Олександр і Гаврилюк Сергій. З дитинства вони любили ловити рибу, кататися на волосипеді, грати у футбол, читати різні книги, дивитися « Кадети». Це були звичайні хлопчики , такі як і ви. Але в них була мрія стати військовими. Вони фотографувалися у військовій формі і по закінченню 9 класів Глушко Олександр іде навчатися в Чергігівський ліцей. Жахіття війни Олександр відчув ще коли був курсантом і неодноразово доводилось бувати на похоронах українських солдатів. Він був у роті почесної варти. Влітку 2014 року вони майже щодня були на похоронах.

Як і десятки своїх однокурсників, Олександр навесні 2015 року достроково закінчив Національну академію Сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного і вже через кілька днів був у зоні проведення АТО. Це перший достроковий випуск і впродовж останього року майбутніх офіцерів уже посилено готували до війни.

    Початок служби олександра у 22 роки його призначили командувати ротою у зоні проведення АТО. Нульова позиція, до ворога метрів шістсот, загроза життю щоденна. Це щоденний ризик, невлаштований побут Але саме важче це втрата бойових побратимів, підлеглих хлопців, з якими ще недавно вчився в академії. З його роти загинуло троє солдатів, двадцять бійців поранено.

    Навчаючись в академії Сухопутних військ Олександр і з своїми друзями думали, що сидітимуть у кабінетах, заклавши ноги на стіл. Але життя внесло свої корективи, тепер вони добре знають що це за професія Захисник Батьківщини.

Його рота одна з найращих у зоні проведення АТО. Про них пишуть у газетах ( « Прапор перемоги « 10 березня 2017рік), показують по телебаченні вони справжні захисники Батьківщини які рано подорослішали, і причиною цьому – війна.

  А мій син Гаврилюк сергій  у вересні прийняв присягу нацгвардійця, а в січні – потрапив у зонупроведення АТО ( в Станицю Луганську) і зараз знаходиться там.

 

 Скажу – спасибі! Нашому солдату!

За цю відвагу в молодих очах,

За цю любов до Батьківщини Чисту,

Й таку прозору,

Як ранковая роса.

Вкраїнський воїн!

Я благаю Бога,

Нехай тебе повсюду береже,

Нехай розвіє у очах тривогу

І Україна в мирі заживе!

 

Пошук
Архіви